Усвідомте нарешті, що не можна прилюдно кричати на дітей

Сьогодні я представлю вам деякі випадки з реального життя, свідком яких я особисто була.

Це був ранок в аеропорту, сиджу і чекаю вильоту. По сусідству невелике кафе, за столом якого сидить цілком солідний чоловік з сином не старше 5 років. Дитина дотягується до вуха батька і щось шепоче. Раптово батько переходить на дуже гучний крик, чим злякав мене.

– Що ти сказав, туалет? Про що я тебе питав п’ять хвилин тому, а? Що ти мені відповів на питання про туалет? Тепер пісяй собі в штани, ніякого туалету!

Жахливе видовище, він весь палає від злості і плюється слиною. Мат так і ллється з рота татуся, руки стиснуті в кулаки.

Я бачу як хлопчик від страху весь стиснувся і опускається все нижче на стільчику.

Я просто не змогла промовчати і сказала цьому деспотові, що діти в цьому віці не можуть заздалегідь знати, коли їм потрібно буде піти в туалет.

Він подивився на мене таким поглядом, що я подумала і мені дістанеться, але пронесло.

Він встав і поволік за собою хлопчика.

Ось ще. Знову аеропорт.

Стою в довгій черзі на паспортному контролі. Всі втомлені після тривалого періоду, в черзі стояли і діти. Хлопчик щоб не заснути на місці стрибає і бігає з однієї черги в іншу. Тут мати роздратовано смикає його за руку і починає трясти з нестерпним криком.

– Скільки разів тобі говорити, так стій ти спокійно. Порухаєшся ще хоч раз, викличу людей в формі і скажу, щоб тебе забрали за погану поведінку.

Обличчя дитини зблідло зі страху, він боїться повернутися в бік прикордонника.

Через хвилин 15-20 з іншого кінця лунає оглушливий крик брюнетки, поруч з якою стояв син. Вік більше 4 років.

– Що кажеш, втомився? А я ні чи що? Думаєш мені подобається стояти тут і я не хочу додому? Він втомився, а мама ні!

Син намагався не дивитися в обличчя розлюченої матері, яка не припиняла вести себе неадекватно

******

Дорогі жінки, ви перечитали купу статей на теми: як втримати чоловіка, як потрібно готувати фреші, смузі і іншу нісенітницю. Так ось моя порада, візьміть в руку хоча б одну книгу про дитячу психологію. Прочитайте як правильно донести до малюка інформацію, а не лякати його до втрати пульсу.

Те, що ви робите зі своєю дитиною інакше як насильством не назвеш. Діти в таких сім’ях через страх пригнічують свої справжні потреби, які в дорослому житті переростуть в великі проблеми, пов’язані зі здоров’ям. І тоді вони почнуть відвідувати терапевтів, які в кінцевому підсумку приведуть їх до усвідомлення того, що саме ви стали причиною їх проблем в майбутньому.

У всіх професійних джерелах зазначено, що діти в п’ятирічному віці не можуть знати, коли їм захочеться в туалет. І вигукуючи на них при всіх, “пісяй в труси” ви завдаєте психологічну травму.

Ви дізнаєтеся, що для такого віку надмірна активність нормальне явище. І що ваші півгодини / година для них нічого не значать, тому що у них не розвинене відчуття часу. І що таке паспортний контроль і для чого треба стояти вони теж не розуміють.

Своєю поведінкою ви прививаєте дитині почуття сорому і провини, замість того, щоб захищати і підтримувати в надзвичайних ситуаціях. Вона не зможе покластися на вас в потрібний їм момент.

Через ваше роздратування дитина відчуває страх, сором, безпорадність. Вона виросте такою же черствою як ви, здатною тільки погрожувати, кричати.

Мандаринка
Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: